Гості передачі «Ваша Свобода»: Олексій Гарань, професор кафедри політології НаУКМА, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи»; Володимир Василенко, правознавець-міжнародник, надзвичайний і повноважний посол України (телефоном). Тиждень важливих міжнародних зустрічей для президента України Петра Порошенка. Спочатку візит до Вашингтона і переговори з президентом США Дональдом Трампом та іншими американськими посадовцями. Після цього візит до Брюсселя, зустріч із президентом Європейської ради Дональдом Туском, канцлером Німеччини Ангелою Меркель. А вже в понеділок анонсовано переговори Петра Порошенка з новообраним президентом Франції Емманюелем Макроном.
Віталій Портников: Пане Гарань, чи означають зустрічі з головними фігурантами процесу врегулювання в Україні, що ми просуваємося до якихось конкретних кроків на шляху врегулювання? Чи це просто звірка годинників після того, як змінилася влада в США і у Франції?
Олексій Гарань: Це звірка годинників. Шлях врегулювання насправді довгий. Росія не збирається йти. Треба думати, як діяти. І очевидно, що треба говорити з ключовими фігурами, при чому дві з них нові фігури – Трамп і Макрон. І завершений процес юридичного оформлення Угоди про асоціацію остаточний та прийнятий «безвіз» – це дві великі перемоги української дипломатії, всіх українців. Більше інтриг було щодо поїздки до Вашингтона. У нас, як завжди, все міряли в категоріях «зрада» чи «перемога». Результати візиту є вважливими, з нього було витиснуто, наскільки це було можливо, з того, що ми знаємо. А Макрон зробив заяви, достатньо вигідні для України. За Олланда Франція у тандемі з Німеччиною відігравала роль відому, «мотором» була Меркель. Я не кажу, що зараз ситуація зміниться, але Макрон буде активнішим у цьому процесі. Не буде автоматично приймати точку зору Німеччини.
Віталій Портников: Пане Василенко, як Ви оцінюєте підсумки і перспективи міжнародних зусиль української дипломатії зараз встановити такі безпосередньо контакти з головними гравцями на полі врегулювання української кризи?
Володимир Василенко: Я позитивно оцінюю і сам факт цих двох візитів – і до Вашингтона, і до Брюсселя, і результати візитів. Різні коментарі зі знаком плюс і зі знаком мінус – це скоріше данина емоціям. Якщо тверезо дивитися на те, що відбулося, то відбувся добротний робочий візит, під час якого були порушені і в певній мірі вирішені питання, що мають життєво важливе значення для подальшого розвитку України в руслі євроатлантичної цивілізації. Якихось сенсацій не відбулося. Головний позитив обох візитів – і у Вашингтоні, і в Брюсселі підтвердили продовження санкцій щодо Росії за невиконання нею своїх міжнародних зобов’язань і за грубе порушення міжнародного правопорядку. У Вашингтоні були встановлені корисні особисті контакти. До Брюсселю підсумковий візит був, оскільки до кінця добіг складний і болісний процес ратифікації Угоди про асоціацію, почав діяти «безвіз». Я певен, що під час переговорів у Брюсселі також порушувалося питання про надання Україні квот в рамках Угоди про ЗВТ.
Віталій Портников: Пане Гарань, ратифікаційний процес три роки продовжувався! Настільки, наскільки вдалося затримати цей процес, не без допомоги Москви, якщо говорити про голландський референдум, але все ж Європа виявилася на висоті своїх історичних завдань і зобов’язань перед Україною.
Олексій Гарань: Нам треба, щоб у нас не було цього комплексу «меншовартості» – ми можемо, коли ми хочемо. Ми можемо досягати, навіть коли виникають такі несподівані перешкоди, як з голландським референдумом. Розглядати все в категоріях «все пропало» – це абсолютно неправильний підхід. Коментарі щодо візиту до Вашингтона і до Брюсселя всіх фахівців зі знаком плюс. Хто перебуває в опозиції, хто хоче «замочити» уряд, президента – зі знаком мінус. Людям потрібні історії успіху. Порошенко сказав про Україну як про країну успіху. У нас ці успіхи є. Давайте це не применшувати. Щодо американсько-українського напрямку, то виглядає, що українським напрямком буде опікувати віце-президент Пенс, людина зважена, спокійна, входить в курс справ добре. Так як віце-президент Байден опікувався Україною в Обами. Трампу як бізнесмену треба пояснювати, що в Україні можна вести бізнес і буде діяти верховенство права. Нам тут багато чого треба зробити, щоб заохотити американський бізнес вкладатися в Україну. Це важливо попри той факт, що адміністрація Трампа насамперед буде розглядати Україну саме в геополітичному контексті. А наш популізм зашкалює. Дуже часто опозиційні політики не думають про національні інтереси, а про просування власного рейтингу. Але є й закиди до Порошенка. На жаль, далеко не все він зробив, чого ми очікували. Зовнішньополітична сфера, мабуть, у президента найбільш успішна. Реформи зі скрипом йдуть, але не так, як ми хотіли б. Ми бачимо всередині опір самої системи. На жаль, маємо сказати, що і в команді Порошенка є люди, які не просувають реформи, а їх гальмують. Тобто всередині самих інституцій йде боротьба… До слова, має бути скоро оприлюднена доповідь одного західного аналітичного центру. Взагалі процеси, які відбуваються в Україні, оцінюються більш позитивно, ніж ми це оцінюємо. Ми живемо у цій ситуації, а вони дивляться на неї з точки зору аналітики, геополітики, порівняльної політології.
