(Ссылка на русский текст) Результати першого туру – відносний успіх проєвропейських французів і відповідь на підйом євроскептичних настроїв, не тільки у Франції, а й в усій Європі
Перший тур президентських виборів у Франції виділяється в першу чергу точністю соціологічних прогнозів: все відбулося дуже близько до того, як в останні дні це прогнозувалося.
Очевидно, що перший тур – це невдача для Марін Ле Пен, яка ще нещодавно цілком обґрунтовано розраховувала на перше місце. Це також невдача для традиційних політичних партій Франції: кандидат від республіканців зайняв третє місце, кандидат від соціалістів – п’яте місце. Це безпрецедентна невдача двох найбільших політичних партій країни.
Результати першого туру – відносний успіх проєвропейських французів і відповідь на підйом євроскептичних настроїв, не тільки у Франції, а й в усій Європі. Але потрібно досить обережно оцінювати цей відносний успіх, тому що серед чотирьох кандидатів з найкращим результатом (від 19 до 24%), лише переможець Макрон є явним єврооптимістом. Всі інші в тій чи іншій мірі є критиками сьогоднішнього Європейського Союзу.
Тому дуже важливо, щоб французьке суспільство і французькі еліти зробили правильний висновок, адже навіть якщо, з великою долею ймовірності, за два тижні остаточну перемогу отримає Еммануель Макрон, це зовсім не знімає питання кризи довіри до традиційних політичних еліт, до політичної системи і до Європейського Союзу. На цих виборах євроскептики програють, але поразка не є остаточною. Вона дає проєвропейським французам додатковий шанс знайти правильні відповіді на ті питання, які ставить французьке суспільство. Якщо сприймати цю перемогу як просто перемогу, без висновків, то це лише відстрочена поразка. Вона, безумовно, нагадає про себе через п’ять років, на наступних президентських виборах. А взагалі, дуже раджу прочитати роман «Покора» Мішеля Уельбека, який повністю присвячений моделюванню французьких президентських виборів 2022 року.
Якщо говорити про підтримку Фійоном не іншого проросійського політика, а саме Макрона, то вплив Москви і зв’язки кандидатів з Кремлем – це насамперед наша проекція. Для французів, як для виборців, так і для політиків, питання Путіна, питання Росії та України – дуже другорядні. Тому для Фійона більш природно підтримати іншого умовного центриста Макрона, ніж радикальну націоналістку Марін Ле Пен. В тому що їхні погляди на Путіна близькі, не знімає їхнього антагонізму у більшості інших питань, зокрема внутрішньої політики Франції. Тому зовсім не дивно, що у другому турі Фійон іде у табір Макрона, а не у табір Ле Пен.
Прогнози соціологів роблять Макрона очевидним фаворитом другого туру. Там де розрив більше 20% – питання значною мірою вирішене. Особливо, якщо врахувати точність прогнозів по першому туру. В другому турі, де розрив між кандидатами величезний, питання ясне.
Вплив Росії у другому турі не буде надто прямолінійним. Вони мають як план А, так і план Б, тому вони будуть по-своєму працювати з табором Макрона. І очевидно, що ці зусилля будуть зосереджуватися вже на роботі з новою адміністрацією. Зокрема, якщо ця адміністрація не задовільнить Росію, вона буде її дискредитувати, продовжиться робота по розмиванню довіри до ключових політичних інститутів і політичної системи Франції, до демократії, до верховенства права.
У питаннях мінського процесу і врегулювання україно-російського конфлікту, потенційний президент Макрон скоріш за все продовжуватиме лінію Франсуа Олланда. Це безпосередня участь Франції у Нормандському форматі, що робить Францію активним гравцем, який можливо і немає інтересів у цій частині Європи, але вважає за потрібне, щоб його позиції були представлені. Це позиції територіальної цілісності України, не сприйняття анексії Криму, засудження дій Росії на Донбасі. Позиція Макрона не буде відрізнятися від позиції Олланда: Франція не буде ініціювати зняття санкцій з Росії без виконання мінських домовленостей, без зміни політики з боку Росії. Але все одно, це не слід трактувати як супер-проукраїнську позицію, адже Україна не знаходиться в центрі уваги французького істеблішменту.
В даному випадку для України є вигідним те, що позиція Макрона виразно проєвропейська. Це означає налаштованість на солідарні дії Європи, в тому числі в українському і російському питаннях.
