Почитав деякі пости противників Майдану, написані "до річниці".
Всі їхні аргументи виходять з тези про те, що якби не було Майдану, то ми всі ці три роки жили б в абсолютно штатному режимі: мали б той самий курс долара, ті самі тарифи, ту саму "стабільність", не було б війни, втрати Криму, економічної кризи. А на чому базується таке припущення? Воно висмоктане з пальця і не враховує жодних реалій (від геополітичних і безпекових до бюджетно-фінансових), що склалися на кінець 2013 року.
Насправді Майдан дав нам чи не найм`якіший із реально можливих "виходів" з режиму Януковича. Ще у 2010 році я говорив, що Янукович – це квиток в один кінець і вийти з нього без потрясінь не вийде – виходячи з природи режиму. Угода про асоціацію була шансом змікшувати-пом"якшити вади режиму, і це було однією з причин виборювати її підписання. Янукович міг би уникнути Майдану, уклавши угоду, і тим самим давши людям обіцяне світло в кінці тунелю. Але у такому випадку до нього б неминучо прийшов "антимайдан" з іншого флангу. Адже Путін у період 2012-13 років посилився настільки, що не дав би жодного шансу Януковичу безболісно укласти угоду з Євросоюзом (і тим самим пом"якшити свій антагонізм з активною частиною суспільства) чи народу – позбутись Януковича – без реальної і жорстокої боротьби за виживання.
Війна могла б бути більш руйнівною а її наслідки – більш далекосяжними, якби Янукович втримався ще хоча б рік. Немає жодних тверезих підстав вважати, що історія мала шанс піти гладко і уникнути гострих кутів, якби Майдан не почався три роки тому. Кризу можна було б відтягнути – максимум на півтора роки, але тоді з великою імовірністю – її наслідки були б ще більш кривавими і трагічними для України.
